The appellant sued to establish co-residence with the deceased, a man with whom she lived for more than five years but never married. The claim was related to the fact that the man died without a will, so inheritance defaulted to take place in order of precedence according to Ukrainian legislation. Without establishing co-residence, the appellant had no legal right to inherit at all, but establishing co-residence with the deceased would give her the opportunity to inherit the property as a fourth-line heir, as she lived with the deceased for at least five years. However, the deceased's niece also claimed her rights to his property including land plots and a residential building. The plaintiff argued that the niece should not inherit because she did not take part in the material support of her uncle, carry out his burial, nor take an interest in his health. The first-instance court partially satisfied the appellant’s claim and established her co-residence with the deceased man without marriage. At the same time, the court assumed that the appellant provided long-term care and assistance to the deceased, who was unable to care for himself. The appellate court overturned this decision, finding that there was no evidence to prove that the appellant lived with the deceased as a family, and that they were connected by common life, joint farming, etc. The Supreme Court left this decision unchanged, stating that the fact that the appellant and the deceased lived at the same address did not prove that they lived as a family. Therefore, according to the Court, the appellant had no right to inherit the deceased’s property. This case is important because it shows how women’s property and inheritance rights are unprotected outside of registered marriage, and that it is very difficult to prove living as one family in a Ukrainian court.
Скаржниця пред'явила позов про встановлення спільного проживання з померлим, чоловіком, з яким вона прожила більше п'яти років, але так і не вийшла заміж. Позов був пов’язаний з тим, що чоловік помер без заповіту, тому спадкування мало відбуватися за законом (в порядку черговості) згідно із законодавством України. Без встановлення спільного проживання, скаржниця взагалі не мала законного права на спадкування, але встановлення спільного проживання з померлим дало б їй можливість успадкувати майно як спадкоємець четвертої черги, оскільки вона проживала з померлим принаймні п'ять років. Однак, племінниця померлого також заявила свої права на його майно, зокрема земельні ділянки та житловий будинок. Позивач стверджувала, що племінниця не повинна приймати спадщину, оскільки не брала участі в матеріальному забезпеченні свого дядька, не здійснила його поховання, не цікавилася його здоров'ям. Суд першої інстанції частково задовольнив позов скаржниці та встановив її спільне проживання з померлим без шлюбу. Водночас, суд виходив з того, що скаржниця надавала тривалий догляд та допомогу померлому, який був не в змозі обслуговувати себе сам. Суд апеляційної інстанції скасував це рішення, встановивши відсутність доказів того, що скаржниця проживала із померлим однією сім’єю і, що вони були пов’язані спільним побутом, вели спільне господарство тощо. Верховний Суд залишив це рішення без змін, вказавши, що той факт, що скаржниця і померлий проживали за однією адресою, не доводить, що вони проживали однією сім'єю. Таким чином, на думку Суду, скаржниця не мала права успадкувати майно померлого. Ця справа є важливою, тому що показує, що майнові та спадкові права жінок поза зареєстрованим шлюбом є незахищеними, а також те, що в українському суді досить важко довести факт проживання однією сім’єю.