The defendant physically attacked and raped the victim. The court of the first instance found the defendant guilty of rape (part 1 of Article 152 of the Criminal Code of Ukraine - after this The Criminal Code) and sentenced him to three years of imprisonment. However, the appellate court released the defendant from serving the sentence and instead imposed a three-year probationary period (Article 75 of the Criminal Code). In accordance with Article 75, the court may decide to release a person from serving a sentence with probation if the maximum sentence for a criminal offense does not exceed five years of imprisonment (the maximum imprisonment for rape is five years). The prosecutor noted that the punishment was disproportionate to the gravity of the crime. The victim demanded actual imprisonment because, as a result of the attack, she developed depression and needed a rehabilitation course with a psychologist. The Supreme Court noted that a person who has committed a crime must be given a punishment that is necessary, proportionate to the crime, and sufficient for his correction and prevention of new crimes (50, 65 of the Criminal Code). The Supreme Court annulled the appellate decision due to the court’s failure to take into account the gravity of the crime and the consequences for the victim. Thus, the Supreme Court ordered a new trial, ordering that the court apply the law on a more serious criminal offense or increase the punishment. This means that Article 75 (exemption from punishment with the appointment of probation and probationary period) cannot be applied, and instead the punishment should be imposed in accordance with Article 152 (rape): from three to five years in prison. This case is important because it emphasizes the severity of rape, the need for proportionate punishment, and consideration of the consequences for the victim.
Особа 2 напав на Особу 1 та зґвалтував із застосуванням фізичного насильства. Судом першої інстанції Особу 2 було визнано винним у вчиненні зґвалтування (ч. 1 ст. 152 Кримінального Кодексу України - далі КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, але рішенням апеляційного суду Особу 2 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки (ст. 75 КК). Прокурор зазначив, що покарання є невідповідним тяжкості злочину; потерпіла вимагала покарання у вигляді реального позбавлення волі, бо внаслідок вчинення злочину щодо неї вона перебуває у стані депресії, проходить курс реабілітації у психолога. Верховний Суд зазначив, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів ( 50, 65 КК); виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій та їх небезпечності. Рішення апеляційної інстанції було скасовано, через неврахування тяжкості злочину та наслідків для потерпілої; було призначено новий розгляд справи у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Ця справа є важливою, бо наголошує на тяжкості згвалтування, необхідності співмірного покарання та урахування наслідків для жертви.